Роль невербальної комунікації у взаємодії з іншими

Опубліковано 29 Серпень 2024 о 12:00

Блог Діти в місті Тернопіль >  Лайфхаки для батьків >  Роль невербальної комунікації у взаємодії з іншими

Photo: rozetka.com.ua

До формування мовного апарата люди використовували інші сигнальні системи: вираз обличчя, рухи головою та руками, жести тощо. Цю групу сигналів взаємодії називають невербальною комунікацією. Сьогодні до неї можна також віднести парфуми та одяг, зачіску й макіяж. Проте основою все ж таки залишаються саме рухи людського тіла.

Особливості невербальних знаків

Більшість сигналів такої системи людина не може повністю контролювати. Вони самі собою проявляються, навіть якщо не пов'язані з тим, що б ми хотіли донести до співрозмовника словами. Це наслідки еволюційного процесу, адже така сигнальна система органів чуття надійно оберігає нас від небезпеки та сприяє виживанню. З того часу, як у предків людини з’явилася «надбудова» свідомості, інформація з органів чуття обробляється мозком дуже швидко, проте не завжди сходиться з думками.

Окрім нюхового сприйняття, до категорії невербальних знаків належать:

• погляди та вираз обличчя;
• інтонацію та гучність голосу;
• вираз обличчя та позу тіла.

Іноді до цієї категорії також відносять візуальне сприйняття кольорів та відтінків, наприклад, в одязі, макіяжі чи кольорі волосся.

Photo: rozetka.com.ua

Загальні правила невербального спілкування

Існують загальноприйняті норми невербальних сигналів між людьми, які дозволяють визначити формат взаємин у конкретній ситуації:

1. Відстань між співрозмовниками. Від 1,5 м до 0,5 и — це зона приватного, а інколи навіть інтимного спілкування. Якщо між людьми 1,5–3 м, це вважається нормальною сферою спілкування, яка характерна для роботи, співбесід та інших громадських місць. Більше 3 м — зона публічного спілкування.
2. Орієнтація у просторі стосовно один одного. Зазвичай близькі співрозмовники сидять поряд чи навпроти один одного, проте на невеликій відстані. У разі ділових зустрічей людей має розділяти діловий стіл чи його частина. Сфера публічного спілкування передбачає наявність між людьми трибун, сцени, рядів крісел або стільців.
3. Пози та жести. Для налаштування контакту слід враховувати закритість та відкритість до нього іншої людини. Про небажання розмовляти зазвичай свідчать схрещені в зоні грудей руки, схрещені ноги, опущена голова, нахил назад. Про готовність почати бесіду говорять розкриті плечі та руки, легкий нахил вперед, рівна чи трохи нахилена вбік голова.

Помічаючи деталі, можна вчасно виявити в людині приховану агресію чи бажання напасти, нервовість і страх. Також важливо слідкувати за змінами у виразі обличчя, жестами руками чи різкою зміною позиції тіла.